Весна, Воскресіння Христове, святкові дзвони недільних Літургій так забарвлюють сонячною енергією світ людини, що все, що відбувається в цей час навколо, – завчасно позитивне, близьке, радісне. Молодіє душа назустріч новим надіям; жертовність стає приємною необхідністю, потреба діяльності сповнює єство кожного...

     Приблизно такі думки приходять, коли споглядаєш роботу майстра, сповненого молодої енергії. Такі відчуття наповнюють, коли буваєш на різноманітних заходах при парафії св. Йосифа Обручника, що на 5000 N.Cumberland. Адже з приходом молодого отця – Миколи Бурядника – змінилося обличчя парафії. Довелося йому дуже нелегко, бо парафіяни любили свого колишнього пастиря, покійного зараз отця – Павла Гайду. Потрібний був мудрий керманич з новим баченням методів розбудови церкви, споруда якої - сама по собі - унікальна (архітектор – Зенон Мазуркевич), з урахуванням уже виплеканих засад. Парох вніс нову ідею: молоді повинні наповнити храм, діти тих молодих мають прийти до молитви у Храмі, який звели працьовиті діди!
     Роки спливають, ось і поважний ювілей настав – 55 років парафії святого Йосифа Обручника. Мало хто відмовився від бажання прийти на святкову Літургію 29 квітня 2012 року, на бенкет, що відбувся в аудиторії церкви. Тому людей було чимало. Перебування у самій церкві ніколи не є обтяжливим, коли чекають ієрархів. О. Микола Бурядник зустрів Преосвященного Владику Кир Ричарда Стефана біля порога свого храму. Святкове входження Владики у супроводі молодих священиків було дуже знаменним: світла церква, наповнена сонцем, світлом свічок, простором височенного куполу, справжнім золотом свіжого розпису ікон створювала атмосферу величного празника!
     Під час Богослужіння зауважила, що більшість у церкві складали молоді люди і діти – багато дітей, немовлят – котрим ще рости і рости разом з парафією.
     Невеликий хор під орудою Марка Крутяка справлявся незгірш за ті хори, які ми звикли чути в українських церквах Чикаго. Навіть незавершене перемальовування апсиди (іконопису) у святилищі (іконограф – Володимир Гордіїв) не знижувало градус свята, а показувало вічний процес праці у житті. Священичий чин в особах Владики Кир Ричарда Стефана, о. Миколи Бурядника, і о. Володимира Кушніра з парафії – господині свята, о. Ярослава Мендюка з парафії св. Йосафата в Індіані, о. Богдана Налисника, настоятеля Катедри св. Миколая, о. крилошанина Олега Кривокульського, настоятеля храму св. Володимира і Ольги, о. Леонарда Корчинського з церкви св. Михаїла, о. Василя Салковського з церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Пейлос Парк, декана чиказького, о. Михайла Кузьми з церкви Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці з Палатайн – служив поважно і велично.
     І тільки наприкінці Богослужіння відбулася велика і радісна подія, передусім, для отця Миколи Бурядника: йому було присвоєно чин Протоієрея, і Владика одягнув золотий хрест на шию приголомшеного від несподіванки молодого пароха! Це вже другий весняний подарунок долі нашому священикові, бо першим було народження донечки Софії-Анастасії!

 

 

 

 

 

 

 

 

     Святкування продовжилося бенкетом в аудиторії церкви, куди стікався і весело гомонів народ. Столи були накриті у кольорі бордо. Навпроти сцени і обличчям до залу розмістилися священики. З’явився о. крилошанин Тома Глин, багаторічний сотрудник церкви св. Йосифа Обручника. Віце-канцлер єпархії Петро Рутка приєднався до священиків – гостей по центру залу. З-за трибуни промовляв ведучий програми – пан Андрій Дурбак. Він є дуже активним членом парафіяльної ради, головою будівельного комітету. Разом з дружиною Мотрею, що секретарює у раді, повністю віддається справам парафії. А вона сьогодні керувала оформленням бенкету. Великий штат офіціантів безшелесно і швидко розносив страви. Пан Дурбак запросив до молитви Преосвященного Владику Кир Ричарда Стефана, котрий і благословив трапезу.
     Поки пан Андрій з гордістю і гумором оголошував програму, гості розсілися, на сцені з’явилися наймолодші віряни, члени дитячого театру-студії «Диво» при парафії св. Йосифа Обручника під керівництвом режисера Василя Митничука. Юні актори разом з пані Леонідою Митничук натхненно виконували поетичну композицію «З вірою душа – безсмертна!» Мистецьку програму продовжив танцювальний гурт «Вишиванка» під керівництвом Павла та Оксани Федьків, який також був створений при цій парафії. Гості захоплено сприймають виступи маленьких артистів.
     Ведучий запропонував тост за світле майбутнє парафії, побажав: «Смачного! BON APPETIT!» Обід був приготований дійсно смачний і подавався без затримок. Бенкет був – за настроєм – не формальним, а, скоріше, родинним. Звідси – піднесений гомін, сміх, дитячі голоси і лепет немовлят серед молодих, зрілих, літніх, що є абсолютно природною, ланцюговою справою у цьому світі! Так хотілося б поділитися доброзичливістю і сердечністю чиказьких українців з нашими співвітчизниками в Україні, показати, скільки волонтерської праці потребує церква і громада, як терпеливо часом треба чекати результату, як мудро дбати один про одного, а не обдирати до нитки, як це робиться з політиками стосовно до своїх же виборців на Батьківщині!
     Минувшина парафії була представлена першим документальним фільмом, створеним Медіа Порталом «Відіа» (Наталя та Юрій Фігелі) у співпраці з Бордерленд Продакшн (Юліан і Христина Гайди та о. Мирон Панчук). Це – в’язанка спогадів і вражень жінок різних поколінь про життя парафії, про особливості перебування у цьому храмі.
     Жінки двома мовами розповідали про свою відданість храмові, і було зрозуміло, що говориться без жодного перебільшення. Коли таке трапляється? Та тоді, коли священицтво зацікавлене у своїй пастві, горне її до себе, навчає її, розширює обрії віри, підтримує кожного члена церковної громади у духовних віхах і світських справах.
     Ведучий пожартував, що українська народна мудрість зауважує: у світі володарюють чоловіки, а жінки володарюють над чоловіками. Під оплески перейшли до вітань. До слова було запрошено пані Оресту Фединяк, голову Фундації «Самопоміч» і 3-го віце-президента Дирекції Каси «Самопоміч» та Олега Каравана, 2-го віце-президента Каси «Самопоміч». Коли приходять гості з нашої Кредитної Спілки, ми знаємо, що фінансова допомога обов’язково буде! Так і сталося: церква отримала пристійний чек.
     Фінансова допомога неприбутковим інституціям є доречною в усіх кутках світу, бо і парафіяльна господарка потребує постійних вливань, і театр при парафії повсякчас вимагає затрат, тому фундація «Спадщина» не тільки привітала зі святом, а й подарувала чеки як церкві, так і театрові «Гомін».

     Пан Андрій Дурбак і далі зачитував вітання – листи від «Рідної школи» при церкві св. Йосифа, Спілки Української Молоді Америки (осередок ім. Павлушкова), «Пласту»(станиця у Чикаго) та все нові і нові прізвища, що просто таки тут несли чеки і готівку на підтримку парафії!
     За трибуною ми знову побачили активну молоду парафіянку – Світлану Фаріон, що ділилася своєю любов’ю до церкви св. Йосифа Обручника. Цікавим був виступ елегантної пані Розалії Дідс, яка у своєму 94-річному віці виглядає, мислить, висловлюється, жартує так, як дай, Боже, у 70 років декому! Вона привітала громаду і теж вручила отцеві Миколі чек.
     Після короткої перерви на продовження власне трапези був показаний другий фільм «Відії» та «Бордерленд Продакшн» – «Для грядущих поколінь». Сюжет фільму містить багатющий архівний матеріал багаторічного парафіянина – пана Володимира Савківа. Ми побачили відеокадри і фото з обличчями людей перших років 20 сторіччя. Надзвичайно цікаво було дізнатися про задумку побудувати Божий храм у північній частині Чикаго, вибір і купівлю землі під цю справу, працю і кошти сотень новоприбулих тодішньої хвилі українських емігрантів. Ще раз переконуюся, як треба шанувати своє теперішнє, щоби воно дало міцну базу прийдешньому, як миттєво змінюється світ, і як потребує він відео і фотофіксації. Знову ж таки, для тих, які будуть через роки з подібним напруженою цікавістю вдивлятися в «Історію» великої родини українців за межами України. Фільм справив величезне враження на всіх присутніх. Хотілося особисто подякувати ентузіастам за збереження справжніх цінностей! А вони ще зовсім молоді – Юліан Гайда, Наталя і Юрій Фігелі.
     Ідею створення фільму подав молодий настоятель о. Микола Бурядник. Натхненні такою історією парафії св. Йосифа Обручника, до слова почали виходити священики, друзі та наставники нашого пароха. Дружнє бадьоре слово виголосив о. крилошанин Олег Кривокульський, який співпрацював у недалекому минулому з отцем Миколою, добре його знає і поважає (хто ж його не поважає?!) і подарував чек від парафії св. Володимира і Ольги. Отець Тома Глин, літній священик, що продовжує, коли дозволяє здоров’я, служити у церкві св. Йосифа Обручника, ділився своїми спогадами про життя громади при парафії протягом минулих років. Віриться, що в його особі парафіяни мали доброго пастиря й утішителя.
     Від Катедри св. Миколая виступив о. Богдан Налисник і побажав продовжувати писати славні сторінки історії парафії та громади в цілому. Отець Ярослав Мендюк з церкви св. Йософата – чудовий оратор, добрий психолог і має прекрасне почуття гумору. І на цей раз його слово сприймалося всім залом у схвальній тиші. Будучи членом пресвітерської ради, він знав, який сюрприз чекав на о. Миколу Бурядника після Літургії (присвоєння чину Протоієрея і вручення золотого хреста)! Колишні співробітники по служінню в храмі св. Володимира і Ольги, отці обмінялися теплими обіймами після завершення виступу о. Ярослава.

 

 

 

     Господар свята – отець Микола – дякував за працю, підтримку його як молодого настоятеля, розуміння планів розбудови парафії, маючи на увазі всіх і кожного. Сам є скромною людиною, але не пасе ласки, веде пристойний спосіб життя і вибачливо ставиться до людських пристрастей, не має хвильки для спочинку сам і інших надихає дружнім словом, м’яким гумором. Завжди спостерігаю, скільки непоказного смирення до старшинства є у нашого отця Миколи, будь то Владика, Патріарх чи рідна матінка Ольга! І у той же час – скільки гідності пароха, чоловіка, сина... Воістину: людина – на своєму місці, людина, якій є вже що сказати, дати тим, котрі потребують. Чин Протоієрея парохові було заслужено присвоєно за швидке розростання і розбудову парафії, активізацію праці у ній і, звичайно, у зв’язку зі славним 55-річчям існування осередку духовності далеко від української землі та близько кожному українському серцю!
     Цікавинкою у виступі отця Миколи була демонстрація тієї лопати (шуфлі), що виймала землю для наріжного каменю у підвалинах храму, що гордо постав і височіє своїми 12 маленькими (за кількістю апостолів) і однією великою банею над околицею, де живуть люди звідусіль, а тепер все більше українців прагнуть не тільки доїжджати до улюбленого храму, а й купити помешкання поблизу.
     З молитвою подяки по закінченні бенкету виступив о. Василь Салковський. Люди не розходилися довго. Отець Микола Бурядник був серед пастви; я спостерігала, як він довго розмовляв з дуже літнім чоловіком в інвалідному візку, як терпляче чекала на нього родина…
     Тепле відчуття викликає до себе отець Микола, як і наш новий молодий Патріарх Святослав Шевчук. Хочеться, щоби греко-католицька церква по всіх усюдах єднала людей у головному завданні Святого Письма – Любові...