Парафії Cв. Йосифа Обручника 55 років
“На славу Божу та для грядущих поколінь” – ці слова вирізблені на гранітному наріжному камені церкви св. Йосифа Обручника.Вираз, що віддзеркалює ідею, якою керувалась невеличка група українців-католиків північно-західної частини Чикаґо. Вірні під проводом засновника церкви о. Йосифа Шарого трудилися понад 25 років, щоб розбудувати нову українську релійгійну спільноту. Їхні зусилля увінчались успіхом, і їх мрія збудувати найкрасивішу українську церкву в Америці здійснилась.
Парафія св. Йосифа була канонічно встановлена покійним Митрополитом УГКЦ в Філадельфії Костянтином Богачевським 1-го серпня 1956 р. Привілей зорганізувати цю нову парафію припав 29-літньому о. Йосифові Шарому. 12 серпня 1956 р. отець відправив першу святу літургію в приміщенні римо-католицької церкви Св. Венедикта. На другий вечір відбулись перші організаційні сходини нових парафіян в оселі Василя Здебляка за присутності панства Мариноф, Савків, Кузьми та родини Івана і Володимира Ґавалюх. На богослужіння у наступну неділю парафіянами стали понад 60 родин, які в той день віддали парафію під покров Св. Йосифа - опікуна родини. Та вирішили святкувати за Григоріанським календарем.В третю неділю, 26-го серпня 1956 р., парафія виросла так скоро, що вирішили відправити літургію в приміщенні школи Св. Патрика, де парафіяльне життя провадилось до 1958 року. В кінці 1957 р. були придбані чотири ділянки землі для побудови нової церкви.Територія понад 80 акрів між роздоріжжями Кемберленд і Фостер, та Іст-Ривер Роуд і Арґайл. Один акр одразу було присвячено церкві. На іншій території планувалася розбудова українського селища. Пан Іван Подний мав важке завдання координації дій навколо земельної власності парафії. 13 квітня 1958 відбулось посвячення землі і розпочалось будівництво нового примішення церкви з центром религійно-громадського життя.Будова тривала кілька місяців, і 2 листопада 1958 р. парафіяни перший раз молилися у своїй церкві. В 1959 р. улаштували святилище у візантійсько-християнських традиціях. Парафіяни власноруч запроектували і спорудили іконостас, який зберігся й дотепер та знаходиться в каплиці Св. Параскевії.
Остяння літургія в “старій церкві” була відправлена через 19 років - 20 березня 1977 р. Зведення нової церкви офіційно розпочалось 1 жовтня 1975 року. З-поміж пропозицій 32 архітекторів було обрано проект Зенона Мазуркевича. У квітні 1974 проект апробовано Владикою Габро і підтримано парафіянами. 6 квітня 1975 року Єпископ Габро посвятив місце для будівництва. Через рік Патріарх Йосиф Сліпий відвідав парафію і освятив фундамент церкви. 26 грудня 1976 року Владика Ярослав Габро посвятив два наріжні камені нової церкви. Між двома гранітними блоками вмуровано важливі документи, пов’язані з будовою церкви і пам’ятки. Серед них шматок вугілля з Донбасу і камінь з Дніпра, які привезені з України.Перша служба Божа в новій церкві відправлялася 1 листопада 1976 року за беатифікацію Митрополита Андрея Шептицькго.
Зміна та розвиток відбувалися в житті парафії Св. Йосифа в другій половині “золотих років”. У 1983 році о. др. Андрій Чировський замінив люстру у формі кришталевого хреста на більш традиційне панікадило у візантійському стилі. Також розпочвся важливий і довгий процес розмальовування інтер'єру церкви іконами. Через непередбачувані обставини цей процес не був завершений. У 1984 році, завдяки щедрій пожертві д-ра та пані Подлуських, було встановлено іконостас. У 1988 році під керівництвом тогочасного пароха о. Василя Білинського, з нагоди 1000-ліття Християнства в Україні, було збудовано новий будинок священиків на захід від грота. А будівлю старої церкви було переобладнано на офіс, шкільні класи, а також на розширений офіс відділення Кредитної спілки “Самопоміч”. Щорічний парафіяльний карнавал та щотижнева гра Бінго продовжували процвітати. У 1989 році о. Том Глинн доєднався до парафії в якості помічника пароха. До літа 1995 року вібувалися зміни. О. Василь залишив посаду пароха, і на його місце прийшов о. Павло Гайда, який приїхав зі своєю дружиною та двома дітьми. Протягом наступних кількох років було розмальовано битонні стіни всередині церкви, а також відновлено золоте покриття бань. Також відновлено молодіжний парафіяльний гурток і створено велику групу вівтарних служителів. У парафії почали відправляти призабуті, проте традиційні служби, такі як Літургія передосвячених дарів, вечірні, акафіст і чин похорону.
У 2006 році парафія Св. Йосифа приймала З'їзд східних католицьких церков, на який прибув Блаженнійший Патріарх Любомир Гузар.Щоб задовольнити духовні потреби нової хвилі українських іммігрантів, які переїжджали до північно-західних передмість Чикаго, о. Павло почав додатково проводити служби Божі за Юліанським календарем. Парафія стала відомою як “Привітна парафія”.
У січні 2008 р. після відходу у вічність о. Павла, парафія вітала нового та теперішнього пароха о. Миколу Бурядника з його сином та дружиною. У 2009 році священичі кадри парафії Св. Йосипа поповнив о. Володимир Кушнір з дружиною та донькою. У якості помічника пароха він разом з о. Томом, який вийшовши на пенсію, бере участь у житті церкви, робить свій внесок у розбудову парафії. Під керівництвом о. Миколи парафія продовжувала рости, майже удвічі збільшивши свій список весіль та хрещень. Парафіяльний пікнік було замінено щорічним дводенним Юктоберфестом.
Продовжувалось відновлення будівлі церкви. Завершується іконографічний розпис, розпочатий більш, ніж 25 років тому, а також відновлено грот із зображенням Гошівської Божої Матері, який під час свого візиту в Чикаго освятив Блаженніший Патріарх Святослав Шевчук. Під крилом парафії зростають і розвиваються «Рідна Школа», український драматичний театр “Гомін”, школа бойового гопака, школа танцю «Вишиванка», які також сприяють вихованню нового покоління українців і не дають забути українського минулого. Адже церква Св. Йосифа побудована і живе “на славу Божу та для майбутніх поколінь”.☦
